©
Шведський театральний сезон 2025–2026 років перетворився на одну з головних культурних тем країни. Театр у Швеції знову почали сприймати не лише як мистецтво сцени, а як простір великої суспільної розмови — про тривогу Європи, втому від політики, кризу інституцій та емоційну самотність сучасної людини. Головний тон цій дискусії задавали рецензії видань Dagens Nyheter та Svenska Dagbladet — двох найвпливовіших культурних медіа країни. Саме тексти критиків Майна Арвас, Єнні Ашенбреннеру та Ларс Рінг сьогодні багато в чому визначають репутацію вистав у професійному середовищі Швеції.
«Гамлет» (Hamlet). Dramaten, Стокгольм, режисер: Маттіас Андерссон, драматург: Вільям Шекспір
Однією з найгучніших театральних подій сезону став «Гамлет» у постановці Маттіаса Андерссона на сцені Dramaten. Вистава набула особливого значення на тлі змін навколо Elverket — експериментального простору Dramaten, який десятиліттями залишався територією сучасного й політичного театру. Андерссон перетворив шекспірівський текст на похмуру сценічну рефлексію про втому суспільства, культурну нестабільність і відчуття історичного зламу. У шведській пресі постановку називали однією з найтемніших робіт режисера за останні роки. Критикиня Єнні Ашенбреннер Svenska Dagbladet писала: «Смерть театру і смерть нашого часу тут відчуваються майже фізично.»
«Порожнеча» (Blank). Dramaten, режисерка: Анна Петтерссон, драматруг: Еліс Бірч
Експериментальна постановка «Blank» стала однією з найбільш дискусійних прем’єр сезону у шведському театрі. В основі вистави — текст британської драматургині Еліс Бірч, побудований зі ста коротких сцен, порядок яких режисер може змінювати під час постановки. Газета Dagens Nyheter окремо звертала увагу саме на цю відкриту структуру тексту: «Уся п’єса складається зі 100 сцен, але кожен режисер сам обирає, які з них ставити.» У шведській театральній критиці описували як виставу про фрагментарність сучасного життя та руйнування звичних форм комунікації. Критики відзначали майже стерильну сценографію, холодне світло та навмисну емоційну дистанцію між персонажами. Критикиня Майна Арвас у Dagens Nyheter зазначала: «Порожнеча занадто сильно захоплює “Blank” у Dramaten».
«Маленький Ейольф» (Little Eyolf / Lille Eyolf)
Dramaten, автор: Генрік Ібсен, режисер: Стефан Ларссон
Постановка Стефана Ларссона стала однією з найпомітніших драматичних робіт шведського театру останніх сезонів. Режисер переосмислив одну з найскладніших і найменш сценічно освоєних п’єс Ібсена, перенісши її у сучасний простір психологічної близькості, де головним стає не зовнішня дія, а внутрішній розпад родини після втрати дитини. Шведські критики особливо відзначали поєднання live-відео, камерної акторської гри та мінімалістичної сценографії, що створювало ефект майже кінематографічної інтимності. Критикиня Майна Арвас у Dagens Nyheter писала: «Втрата дитини стискає горло у “Маленькому Ейольфі”». А Ларс Рінг у Svenska Dagbladet звертав увагу на внутрішню психологічну напругу постановки та її стриману емоційність.
«Має бути приємно — передвиборче ревю» (Det ska va' trevligt – en valrevy). Parkteatern, Стокгольм
Режисерка: Астрід Менасанч Тобієсон, художній керівник: Нільс Полетті
Політичне ревю про вибори 2026 року стало помітною подією театрального Стокгольма. Виставу показували просто у міських парках у форматі літнього туру Parkteatern — театру, який традиційно працює з відкритим публічним простором. Постановка поєднувала політичну сатиру, музику, елементи кабаре та ревю, повертаючи шведську сцену до прямої розмови про вибори, популізм і втому суспільства від політичної риторики. Попри активне обговорення у театральних блогах та культурних колонках, великих рецензій у Dagens Nyheter чи Svenska Dagbladet вистава не отримала. Водночас саме вона стала одним із прикладів того, як шведський театр знову виходить у міський простір і повертається до політичної сатири як жанру.
Sweden’s Most Discussed Theatre Productions of the 2025–2026 Season
Sweden’s 2025–2026 theatre season has emerged as one of the country’s defining cultural conversations. Theatre is once again being viewed not merely as stage art, but as a space for public reflection on Europe’s anxieties, political exhaustion, institutional fragility and the emotional isolation of modern life. Much of that conversation has been shaped by reviews in Dagens Nyheter and Svenska Dagbladet, Sweden’s two most influential cultural newspapers. Today, the writing of critics Maina Arvas, Jenny Aschenbrenner and Lars Ring plays a significant role in shaping the reputation of productions across the Swedish theatre world.
Hamlet, Dramaten, Stockholm. Director: Mattias Andersson. Playwright: William Shakespeare
One of the season’s most widely discussed productions was Mattias Andersson’s staging of Hamlet at Dramaten, Sweden’s Royal Dramatic Theatre. The production gained additional symbolic weight amid ongoing changes surrounding Elverket — Dramaten’s experimental venue, long associated with politically engaged and contemporary theatre. Andersson transformed Shakespeare’s tragedy into a dark meditation on social fatigue, cultural instability and the sense of historical rupture hanging over contemporary Europe. Swedish critics described it as one of the director’s bleakest works in recent years. Writing in Svenska Dagbladet, critic Jenny Aschenbrenner observed: “The death of theatre and the death of our time are felt here almost physically.”
Blank, Dramaten. Director: Anna Pettersson. Playwright: Alice Birch
The experimental production Blank became one of the most debated premieres of the Swedish theatre season. The play is based on a text by British playwright Alice Birch, constructed from one hundred short scenes that may be rearranged by each director during the staging process. Dagens Nyheter drew particular attention to the openness of the structure itself: “The entire play consists of 100 scenes, but each director chooses which ones to stage.” Swedish theatre critics described the production as an exploration of the fragmentation of contemporary life and the erosion of familiar forms of communication. Reviewers highlighted the almost sterile scenography, cold lighting and deliberate emotional distance between the characters. Maina Arvas wrote in Dagens Nyheter: “Emptiness takes over too much in Blank at Dramaten.”
Little Eyolf (Lille Eyolf), Dramaten. Playwright: Henrik Ibsen. Director: Stefan Larsson
Stefan Larsson’s production became one of the most significant dramatic works of recent seasons in Swedish theatre. The director reinterpreted one of Ibsen’s most complex and least frequently staged plays, relocating it into a contemporary space of psychological intimacy, where the focus shifts from external action to the internal collapse of a family following the loss of a child. Swedish critics particularly praised the combination of live video, restrained performances and minimalist scenography, which created an atmosphere of almost cinematic intimacy. Maina Arvas wrote in Dagens Nyheter: “The loss of a child grips the throat in Little Eyolf.” Meanwhile, Lars Ring in Svenska Dagbladet drew attention to the production’s psychological tension and emotional restraint.
Det ska va' trevligt – en valrevy, (It Should Be Nice – An Election Revue). Parkteatern, Stockholm, Director: Astrid Menasanch Tobieson, Artistic Director: Nils Poletti
This political revue about Sweden’s 2026 elections became a notable event in Stockholm’s theatre scene. The production was staged outdoors in city parks as part of Parkteatern’s traditional summer touring programme. Combining political satire, music, cabaret and revue elements, the performance returned Swedish theatre to a more direct conversation about elections, populism and growing public fatigue with political rhetoric. Although the production did not receive major reviews in Dagens Nyheter or Svenska Dagbladet, it was actively discussed in theatre blogs and cultural commentary, becoming an example of how Swedish theatre is once again moving into public space and revisiting political satire as a genre.
329