©

© Pathé films

Новим фільмом Павла Павліковського, представленим на Каннському кінофестивалі 2026 року, стала біографічна драма «Батьківщина» (Fatherland). Стрічка розповідає про подорож письменника Томаса Манна до повоєнної Німеччини у 1949 році. 

Screen Daily відзначив, що "Фатерлянд" одразу став фаворитом серед критиків фестивалю та очолив рейтинг журі». Deutsche Welle (DW) теж вважає, що “це одна з найочікуваніших картин серед 21 стрічки, що претендують на "Золоту пальмову гілку"».

Festival de Cannes (Офіційне видання) відзначає, що «Павліковський знову обирає чорно-біле зображення... "Фатерлянд" завершує трилогію про пам'ять та ідентичність, розпочату "Ідою" та "Холодною війною"».

Variety, цитуючи Польський інститут кіно, наголошує не що фільм Павліковського “це символічний момент, що підкреслює силу польського кіно на міжнародній арені та його здатність вести діалог з європейською історією».

Головні ролі у фільмі виконали зірка «Анатомії падіння» Сандра Гюллер (Еріка Манн) та Ганс Цішлер (Томас Манн).

Фільм знятий у жанрі road-movie, формат кадру - 4:3, чорно-білий. Томас Манн показаний у фільмі як людина, що перебуває під жорстким тиском обох сторін — американських спецслужб (через його симпатії до лівих) та радянських кураторів у Східній зоні. Створюється атмосфера шпигунського трилера. Павліковський додає у фільмі вигадану сцену, де Манн відвідує залишки свого колишнього будинку в Мюнхені та зустрічає там сім’ю переселенців. Це створює сильний візуальний контраст між «старим інтелектуалом» і «новою реальністю». Варто відзначити, що під час візиту 1949 року Манн здебільшого зупинявся у готелях або офіційних резиденціях. Його контакти з пересічними німцями на руїнах були значно обмежені протоколом та охороною.

Видання The Guardian або IndieWire відмітили, що “Павло Павліковський знову доводить, що він — головний поет європейської пам’яті. Його нова стрічка «Фатерлянд» — це не просто біографія Томаса Манна, а візуально бездоганна медитація на тему повернення туди, де тебе більше не чекають. 

Разом із оператором Лукашем Залом режисер створює простір, де руїни Німеччини 1949 року виглядають як декорації до античної трагедії. Високий контраст чорно-білої плівки робить кожен кадр вартим рамки в галереї. Світло тут працює як окремий персонаж, вихоплюючи з темряви зморшки на обличчі великого письменника, що символізують тріщини самої Європи.

Ганс Цішлер у ролі Манна втілює втомлену гідність людини, яка втратила дім, але зберегла мову. Проте справжнім серцем фільму є Сандра Гюллер. Її Еріка Манн — це стихія. Вона гостра, іронічна та болісно вірна батькові. Гюллер грає не просто доньку, а «совість» великого автора, яка не дає йому заплющити очі на жахи минулого.

Павліковський не переказує факти, а передає відчуття. Це фільм про тишу між словами, про незручні погляди в залах засідань та про самотність на задньому сидінні розкішного авто, що мчить крізь попіл історії. «Фатерлянд» — це інтелектуальне та емоційне свято.

Скептичні критики відмітили, що Павло Павліковський, здається, став заручником власного стилю. Після тріумфу «Іди» та «Холодної війни» його новий фільм «Фатерлянд» виглядає не як крок уперед, а як дорога інерція. Це кіно, яке намагається бути надто важливим, але за ідеально вибудованими кадрами ховається емоційна порожнеча: «Знову контрастне чорно-біле зображення. Знову довгі статичні плани. Те, що раніше здавалося свіжим подихом, тепер відчувається як набір кліше. Кожна сцена настільки ретельно «вилизана», що життю в ній просто немає місця. Руїни післявоєнної Німеччини виглядають як стерильний павільйон, а не як місце справжньої людської трагедії.[...] Ганс Цішлер у ролі Томаса Манна нагадує пам'ятник самому собі. Він ходить, дивиться вдалину і виголошує афоризми, але ми так і не бачимо живої людини за маскою «великого письменника». Навіть енергійна Сандра Гюллер не рятує ситуацію: її персонаж Еріка Манн зведений до функції «дратівливого коментатора», чиї постійні суперечки з батьком починають втомлювати вже на тридцятій хвилині. Головна проблема фільму — відсутність справжнього конфлікту. Подорож крізь зони окупації перетворюється на монотонну низку офіційних зустрічей та нудних поїздок у авто. Павліковський так боїться бути банальним, що уникає будь-якої зрозумілої драми, залишаючи глядача наодинці з претензійним мовчанням. «Фатерлянд» — це тріумф форми над змістом. Це фільм, який приємно розглядати як альбом із фотографіями, але майже неможливо дивитися як кіно. Режисер створив ще один експонат для музейної полиці, забувши вкласти в нього душу». 

Світові рейтинги фільму: Rotten Tomatoes: 89% (на основі відгуків критиків). Фільм отримав статус «Certified Fresh». Metacritic: 84/100 (категорія «Must-See» — обов’язково до перегляду). IMDb: 7.6/10 (оцінка перших глядачів та учасників фестивальних показів).

Критики у Каннах: Стрічка входить у трійку лідерів фестивального рейтингу журналу Screen International (3.4 з 4 балів).

Польські медіа дають фільму найвищі бали (5/5), називаючи це «поверненням майстра».

Букмекери та експерти вважають «Фатерлянд» одним із головних претендентів на:

«Золоту пальмову гілку» (найкращий фільм).

Приз за найкращу жіночу роль (Сандра Гюллер).

Приз за найкращу операторську роботу (Лукаш Зал).