©
Один із найкрасивіших фільмів у світі («Cahiers du Cinéma») - «Долина Авраама» (Vale Abraão) знову демонструють у португальських кінотеатрах.
Цей французько-грецько-португальський художній фільм знято режисером Мануелем де Олівейрою 1993 року за однойменним романом Аґустіни Бесса Луїш.
Героїня фільму - Емма - живе зі своїм батьком і виховується в атмосфері великої поетичної чутливості. Вона стає вродливою і чуттєвою жінкою з непереборною пристрастю до романтичних вигадок, але зрештою так і не знаходить повного задоволення у стосунках із чоловіками, вийшовши заміж за лікаря, якого так і не покохала. Ведучи інтенсивне світське життя, Емма вступає у стосунки з трьома чоловіками, які перебувають у постійному пошуку пристрасті, розкоші та викликів, чия краса і провокаційний дух заслужили для неї епітет «Боварінья», сучасна португальська версія «Мадам Боварі» Гюстава Флобера. Зрештою, розчарувавшись у житті, Емма тоне в річці Дору в яскравий сонячний день, одягнувшись як на бал. Залишається не з'ясованим, чи був це нещасний випадок, чи самогубство.
João Lopes: "Можна вважати, що «Долина Авраама» містить сліди формального маньєризму, який зумовить деякі з майбутніх фільмів Олівейри. Хай там як, фільм залишається одним із найбільш знакових у творчості Олівейри і в цьому сенсі може стати гарною відправною точкою для знайомства із зачаруванням і загадками, якими сповнені його оповідні пригоди протягом восьми десятиліть".
Сергій Кудрявцев: “... для Мануела ді Олівейри, який фактично є ровесником цієї самої Еми Пайви, що просто знемагає від нудьги та лицемірства португальського дрібнобуржуазного суспільства, набагато важливішою є особлива атмосфера місцевості в районі річки Дору, у так званій «долині Авраама», яка, здавалося б, не має жодного стосунку до старозавітного патріарха.
Старовинні особняки, культура практично зниклого укладу тутешнього життя, навколишня «небайдужа природа» - зовсім не звичайне тло, а немов головна дійова особа чергової життєвої драми про крах примарних надій та ілюзій. І з абсолютно неспішної течії цього начебто пересічного існування провінціалів раптом народжується ледь не біблійний смисл...”
Фільм демонструється у кінотеатрах з нагоди 10-ї річниці смерті режисера.
594