©
Сербська академія наук і мистецтв (SANU) повідомила про смерть академіка та одного з найвизначніших сербських поетів і драматургів Любомира Сімовича. Він пішов з життя 17 квітня в Белграді на 89-му році життя. Сімович залишив глибокий слід у сербській та югославській літературі — як автор поезії, драматургії, есеїстики, щоденників і літературознавчих досліджень. Серед його найвідоміших поетичних збірок — «Слов’янські елегії», «Остання земля», «Десять звернень до Богородиці Троєручниці», «Планета Дунай». Його п’єси «Хасанагиниця», «Диво в Шаргані» та «Мандрівний театр Шопаловича» стали класикою сербської сцени, а остання — здобула міжнародне визнання, будучи поставленою у понад 100 театрах Франції. Сімович був членом SANU з 1988 року, працював редактором Радіо Белград і активно популяризував сербську літературу. Він упорядкував видання класиків — від Стерії Поповича до Нушича. За життя отримав десятки престижних літературних нагород, зокрема премії Змая, Десанки Максимович, Васка Попи, Жичку хрисовулю та Європейську премію імені Петру Крду. У SANU зазначили, що Сімович був віртуозом поетичного й драматичного слова та одним із найглибших мислителів сучасної сербської культури. Серби зважали на його слова й вважали його вітчизняним пророком — голосом совісті. У своїх останніх інтерв’ю для Nova.rs Любомир Сімович говорив: «Сербію перетворили на пустелю. Хіба ми — власність Вучича?»
Serbian Literary Giant Ljubomir Simović Dies Aged 89
The Serbian Academy of Sciences and Arts (SANU) has announced the death of Ljubomir Simović, one of the most prominent Serbian poets and playwrights. Simović passed away on 17 April in Belgrade at the age of 88. His literary legacy spans poetry, drama, essays, diaries, and scholarly studies, leaving a lasting mark on both Serbian and Yugoslav literature. Among his most acclaimed poetry collections are Slavic Elegies, The Last Land, Ten Addresses to the Three-Handed Theotokos, and Planet Danube. His plays Hasanaginica, A Miracle in Šargan, and The Travelling Theatre Šopalović are considered classics of Serbian theatre. The latter achieved international success, having been staged in over 100 theatres across France. Simović became a member of SANU in 1988. He also worked as an editor at Radio Belgrade and played a key role in promoting Serbian literature. He edited collections of works by literary greats ranging from Sterija Popović to Nušić. Throughout his career, he received dozens of prestigious literary awards, including the Zmaj Award, the Desanka Maksimović Prize, the Vasko Popa Award, the Žiča Charter, and the European Petru Krdu Prize. In a statement, SANU described Simović as a virtuoso of poetic and dramatic language, and one of the deepest thinkers in contemporary Serbian culture. Widely respected by the public, he was often seen as a prophetic figure and the moral voice of the nation.
In one of his final interviews with Nova.rs, Simović lamented: "They’ve turned Serbia into a desert. Are we Vučić’s property now?"
422