©
До кого звертаються сліпі? Вони завжди витягують руки вперед, цей їхній жест, що вібрує в порожнечі, між проханням, запитанням, молитвою і благанням. Як і всі сліпі, вони повинні випереджати самих себе, тобто забігати вперед, кидатися в простір, як би на свій страх і ризик. Вони хапають простір своїми жадібними руками. Вони зображені одночасно і обережними, і сміливими. Вони вираховують, розраховують невидиме (...) можна зробити висновок, що ці сліпці не загублені в абсолютному блуканні. Вони обмацують, намагаючись передбачити те, що не бачать, вже не бачать або ще не бачать. Простір сліпого завжди поєднує ці три часи пам'яті".
Who do blind people turn to? They always stretch their hands forward, their gesture vibrating in the void, somewhere between a request, a question, a prayer, and a plea. Like all blind people, they must anticipate themselves, that is, run ahead, throw themselves into space, as if at their own peril. They grab space with their greedy hands. They are depicted as both cautious and bold. They calculate, they calculate the invisible (...) we can conclude that these blind people are not lost in absolute wandering. They grope, trying to predict what they cannot see, no longer see, or do not yet see. The space of the blind always combines these three times of memory."
1583