©
Ключові тези:
1. Від Сполучених Штатів до Уругваю, від Великої Британії до Індії - 2024 року демократичними країнами прокотилася хвиля противників влади. Але не тільки демократії переживають кризу. Китай теж бореться із соціальними заворушеннями та економічною нестабільністю.
2. Які причини цих процесів? Одні вважають, що швидкі соціальні зміни, особливо у сфері міграції та гендерної ідентичності, викликають культурну реакцію.
3. Інші стверджують, що еліти не впоралися з відповіддю на пандемію або відірвалися від свого населення.
4. Треті стверджують, що соціальні мережі, керовані алгоритмами, полегшили поширення дезінформації та теорій змови, що призвело до зростання волатильності [мінливості].
5. Глибша сила, що лежить в основі сьогоднішнього безладу: економічна стагнація. Світ переживає довгострокове уповільнення темпів зростання, що почалося в 1970-х роках, посилилося після світової фінансової кризи 2008 року, і не подає ознак поліпшення ситуації. Це загальне економічне становище лежить в основі політичних і соціальних конфліктів у всьому світі.
6. Стан G-20, що об'єднує найбільші економіки світу, такий: вісім із них із 2007 року зросли менш ніж на 10% з урахуванням інфляції. Ще чотири перебувають трохи вище цієї планки. Деякі з них, такі як Індія, Індонезія і Туреччина, продовжують рости швидше, але більшість з них знаходяться в довгостроковому економічному нездужанні.
7. У минулому економіки G20 регулярно зростали на 2-3% на рік, подвоюючи доходи кожні 25-35 років. Сьогодні багато країн мають темпи зростанн на рівні 0,5-1%, а це означає, що потрібно 70-100 років, щоб доходи подвоїлися.
8. Чому зростання сповільнилося настільки різко? Однією з причин є глобальний перехід від виробництва до послуг. Це сповільнило основний двигун економічного зростання: зростання продуктивності. У виробництві продуктивність може швидко зростати. Але набагато важче поліпшити ефективність у сфері послуг.
9. Існує назва цього сейсмічного зсуву, який назріває вже кілька десятиліть: деіндустріалізація.
10. Є ще одна причина глобальної стагнації: уповільнення зростання населення. Це велика проблема для економіки. Скорочення робочої сили означає скорочення майбутніх ринків, що перешкоджає розширенню бізнесу, особливо в секторі послуг, де обмежене зростання продуктивності супроводжується зростанням витрат. В умовах стагнації підприємства змінюють свою стратегію. Замість того, щоб реінвестувати прибуток у розширення виробництва, найм та інновації, багато компаній зараз зосереджуються на викупі акцій та виплаті дивідендів, віддаючи перевагу прибуткам, які підвищують ціни на акції та компенсації менеджерів. В результаті виникає порочне коло зростання нерівності, стагнації попиту і низького зростання. Це відбувається по всьому світу.
11. Дехто вважає, що штучний інтелект - це вихід із застійної пастки. Але складається враження, що розвиток А.І. сповільнюється, а не прискорюється. Роботи не врятують світову економіку.
12. Однак існує два можливих способи боротьби зі стагнацією. По-перше, країни повинні витрачати більше, використовуючи дефіцит.
13. Важливо стимулювати зростання населення.
14. Уряди можуть встановлювати вищі податки для багатих і перерозподіляти доходи для решти суспільства.
15. Необхідні інвестиції в поліпшення життя людей: відновлення екосистем, реконструкція інфраструктури та розширення житлового фонду.
Звичайно, все це не призведе автоматично до стабільності в світі. У формуванні альтернативного майбутнього напевно виникнуть нові політичні конфлікти.
Аарон Бенанав Г-н Бенанав - историк экономики и автор книги «Автоматизация и будущее работы». Ниже - смотрите презентацию этой книги.
Титани Кремнієвої долини, політики, технофутурологи та соціальні критики об'єдналися, стверджуючи, що ми живемо на порозі ери стрімкої технологічної автоматизації, яка провіщає кінець роботи, якою ми її знаємо. Але чи справді широко обговорюване «повстання роботів» пояснює кризу робочих місць, яка чекає на нас по той бік коронавірусу? Аарон Бенанав розкриває структурні економічні тенденції, які визначатимуть наше трудове життя далеко в майбутньому. Які соціальні рухи, запитує він, необхідні для того, щоб просунути нас у постдефіцитну епоху, якщо технологічні інновації самі по собі не можуть її забезпечити? У відповідь на заклики до всезагального базового доходу, який би утримував зростаючу армію зайвих працівників, він пропонує контрпропозицію. Після презентації Бенанава відбулася дискусія у форматі «запитання-відповідь» з дослідником Кубою Шредером (Kuba Szreder).
556