© Діана Клочко
На лекції про килим Данила Апостола пояснювала, як він поєднаний з іконостасом Спасо-Преображенської церкви, що її гетьман будував як приватну родову усипальницю в родовому ж містечку Великі Сорочинці. І от "алгоритми" підкинула мені фото таємничої картини Пізанелло «Мадонна з немовлям і святими Антонієм Великим та святим Георгієм», датовану 1435 роком.
Невеличка тополина дошка 46,5 × 29 см зберігається у лондонській Національній галереї. У верхній частині - Мадонна з Дитям, оточена променистим сяєвом.
У наверші Сорочинського іконостасу також є подібний мотив. Богородиця Знамення, уміщений у різьблений вінок, навколо якого гострі промені, за якими - тулуб двоголової птахи, такої дражливої для нас. Зверніть увагу: скульптурне зображення - без меча, зі скіпетром і державою. А якщо уявити з позолотою, якої зараз нема?
Бароко не винайшло "з нічого" ідею світоносності. Козацька старшина за богословською підказкою митрополитів почала замовляти художникам, іконописцям, різьб'ярам, ткалям, ювелірам, гаптувальницям те, що вже існувало у візуальному арсеналі, але не увиразнювалось у синтезі. Цинічній нашій епосі тяжко дається думка, що козаки мілітарної держави дійсно вірили у покровительство Богородиці як лицарі - у Прекрасну Даму.
Тому такий елегантний святий Георгій у капелюхові з пером, до ніг якого жметься ніби котик утихомирений дракон - цілком собі образ для медитації про золото і в наших артефактах "дамського" ХVIII ст.
244